Пам’ятка для батьків учнів ХЛ № 184 як допомогти дітям у подоланні булінгу

Насамперед необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань і побиття за провину.

Окрім того, необхідно обов’язково цікавитися, як у дитини справи в школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками.
Обережно ставте запитання, оскільки цькування може бути не тільки відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: небажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть із дитиною та її класним(ною) керівником(цею).
Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яку можна залагодити самостійно, ліпше надати дитині можливість розібратися та навчитися відстоювати власні інтереси.
Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена в собі, допоможіть їй стати більш упевненою. Адже підвищення самооцінки робить людину урівноваженішою та терпимішою до цькувань оточення. З’ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються в позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь секцію, унаслідок чого вона зможе встановити контакт із деякими однокласниками.
Заохочуйте до активної участі в загальношкільних заходах, які зближують та допомагають дітям набути впевненості в собі.
Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не виказуючи, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки дуже хвилюватимуться.
Сприймайте серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гіршими, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Насамперед варто зв’язатися з класним керівником і шкільним психологом. Іноді корисно звернутися до батьків агресора. Якщо ви вже випробували всі методи і хочете порозмовляти з батьками дитини-булера, ліпше зробити це офіційно, наприклад у присутності представників адміністрації школи.
У нашій країні є закони і правила, що захищають від знущань і насильства. Кривдники або їхні батьки несуть відповідальність за скоєні порушення. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання щодо безпеки вашої дитини, вам буде потрібно звернутися до органів поліції.
Удома ви можете знизити негативний уплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати впевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватися впевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.
Під упливом емоцій дорослий може порадити дитині дати відсіч агресору. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно й зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина потерпає від рук розбишаки. Проте важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, помсту, травмувати когось із них. Замість цього найліпше відсторонитися від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.