1.31.3
Інформація
ПРО ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕНЬ СЛУХУ І СПОСОБИ СЛУХОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Результати останніх досліджень свідчать, що кількість людей з різними порушеннями слуху постійно росте і складає за деякими оцінками від 10 до 12% від загального населення для країн Європи й Америки. Порушення слуху стають помітною проблемою в житті не тільки тих, хто безпосередньо страждає захворюваннями вуха, але вони також стосуються людей, що їх оточують: рідних і близьких, співробітників тощо.
У будь-якому віці поразка слуху може бути наслідком спадкових захворювань, інфекції середнього вуха, травми, лікування токсичними засобами, пухлини, тривалого впливу шумів і інших причин.
При порушеннях слуху практично всі, особливо діти, зустрічаються з проблемами, що значно погіршують якість життя.
- Будь-які слухові порушення й особливо глухота ведуть до порушення міжособистих відносин, тобто спілку- вання. Це робить людей незахищеними, підозрілими і часто самотніми.
- Слухові порушення утруднюють розвиток дитини, погіршують якість її навчання й обмежують розвиток
особистості.
- Слухові порушення призводять до швидкої стомлюваності, втоми, втрати енергії і втрати роботи.
- Слухові порушення відбуваються часто непомітно. Тому багато тих, хто погано чує, особливо діти, так би
мовити, легко звикають до такого стану. У свою чергу це уповільнює вживання ефективних заходів по
компенсації та корекції наслідків порушення слуху.
Розглянемо, як працює орган слуху людини в нормі і що відбувається при патології його окремих структур. Вухо складається з трьох основних частин:
- зовнішнього вуха з вушною раковиною і зовнішнім слуховим каналом;
- середнє вухо з барабанною перетинкою і слуховими кісточками;
- внутрішнє вухо з завитком, заповненим рідиною навколо слухового нерва.
1. Звукові хвилі попадають на вушну раковину, потім у зовнішній слуховий канал, де частково підсилюються та викликають вібрацію барабанної перетинки.
2. Вібрація барабанної перетинки у свою чергу викликає коливання ланцюга слухових кісточок (молоточка, кувадла і стремінця). Останні, подібно важелю, перетворюють порівняно велику амплітуду вібрації барабанної перетинки в малі коливання стремінця. Основна функція зовнішнього і середнього вуха: прийняти і підсилити звукові коливання а потім передати їх у внутрішнє вухо.
3. Поступальні рухи пластинки стремінця, упаяного в мембрану овального вікна завитка, викликають коливальні рухи рідини равлика. Це в свою чергу викликає рух (подразнення) дуже тонких і чуттєвих волосяних клітин, розташованих в органі Корти. У результаті виникають електричні потенціали, що по слуховому нерву попадають у більш високі структури.
Основна функція внутрішнього вуха - виділити корисні сигнали із шуму і визначити їхні основні акустичні параметри: частоту, спектральний склад, інтенсивність, тимчасові характеристики звуку.
У структурах мозку електричні імпульси перетворяться у визначені слухові відчуття. які і називаються звуком.
Основна функція центральної слухової системи - це класифікація складних звуків, наприклад мови, розпізнавання сигналів і ухвалення рішення.
Різні захворювання органу слуху викликають різні слухові порушення, що умовно розрізняють за типами порушення, за ступенем порушення слуху і за конфігурацією ураження. При цьому звичайно виділяють:
- кондуктивні порушення слуху – це такі захворювання органу слуху, які блокують проходження сигналу від джерела звука до завитка, тобто це структури зовнішнього і середнього вуха.
- нейросенсорні або сенсоневральні захворювання органу слуху - це структури завитка, слухового нерва і головного мозку.
- комбіновані порушення слуху – це захворювання, локалізовані у структурах зовнішнього, середнього чи внутрішнього вуха, що включають і структури головного мозку.
Ступінь порушення слуху відноситься до психофізичних характеристик слуху і характеризує величину або рівень звуку (щодо нормального слуху), який той, що слабо чує, може почути. Це кількісна характеристика слуху-пороги слуху в децибелах, які визначають за допомогою спеціального аудіометричного обстеження слуху. Дані таких обстежень відображають на аудіограмі.
Існують багато різних класифікацій ступеня втрати слуху. Звичайно при слухопротезуванні тих, що слабо чують, визначають середньоарифметичне значення порогів чутливості до звуків, що тестуються - 500, 1000 і 2000 Гц. При цьому, в залежності від величини втрати слуху, розрізняють ступені втрати слуху, які мають такий вигляд:
| Нормальний слух | до 25 дБ |
| Слабка втрата слуху | 26 - 40 дБ |
| Середня втрата слуху | 41 –55 дБ |
| Середньо-важка | 56 –70 дБ |
| Важка | 71 –90 дБ |
| Глухота | більше 91 дБ |
Конфігурація порушення слуху також визначається за результатами аудіометричного обстеження, а саме, в якій частотній області на аудіограмі спостерігається більш виражена поразка слуху: рівномірна, низькочастотна чи високочастотна втрата слуху/
Коротко розглянемо існуючі методи лікування і відновлення слуху в залежності від типу його поразки.
Кондуктивні порушення слуху у даний час достатньо ефективно лікуються як терапевтичними, так і хірургічними методами. Тільки в окремих випадках застосовують метод слухопротезування, тобто підсилюють звуки за допомогою слухового апарата. При цьому іноді застосовують найпростіші лінійні слухові апарати з кістковим вібратором, а іноді з повітряним телефоном. Звичайно в таких апаратах звуки підсилюють приблизно на величину, рівну середній втраті слуху.
Нейросенсорні порушення слуху та глухота дотепер не мають ефективних способів лікування. У цих випадках саме слухопротезування за допомогою одного чи двох слухових апаратів є найбільш ефективним методом слухової реабілітації хворих як із слабкими, так і з важкими поразками слуху та глухотою.
Практика слухової реабілітації свідчить, що приблизно тільки 10 - 15% випадків втрати слуху можна успішно лікувати медичними методами, а інші 85 - 90% – за допомогою сучасних слухових апаратів, кохлеарних протезів та інших сурдотехнічних приладів.При нейросенсорному порушенні слуху люди, що слабо чують, зтикаються зі значними труднощами в спілкуванні,в розпізнаванні звуків мови через ряд слухових перекручувань, що додатково погіршує розбірливість мовлення. Крім того, хворі з нейросенсорною патологією часто мають значні труднощі при визначенні напрямку джерела звука. Їм особливо важко ефективно застосовувати слухові апарати в умовах шуму, гамірностіі.
В останні роки і в Україні з'явилися і успішно впроваджуються в практику слухопротезування хворих (навіть з важкими нейросенсорними поразками слуху), високоякісні аналогові, програмовані й особливо цифрові слухові апарати. Як правило, це сімейство слухових апаратів, що включає різні завушні апарати для важких поразок слуху, а також внутрішньовушні апарати для компенсації слабких, середніх і середньоважких поразок слуху .
Особливо слід зазначити можливості застосування в практиці слухопротезування багатоканальних цифрових слухових апаратів. Вони дозволяють максимально використовувати можливості залишкового слуху і забезпечують ефективне відновлення слуху навіть у хворих з явищами рекруітменту і дуже вузьким частотним і динамічним діапазонами слуху.
Застосування цифрових апаратів дозволяє людям, що слабо чують, не тільки чути тихі звуки, шепіт навіть у шумних умовах, але і комфортно сприймати голосні звуки без перекручувань. В цифрових апаратах використовують не один, а два мікрофони, що дозволяє у визначній мірі відновити функцію ототопіки і тим самим поліпшити розбірливість мовлення в умовах шуму. Як правило, у цифрових слухових апаратах є можливість роботи з декількома програмами в залежності від умов їхнього застосування, наприклад, у домашніх умовах, на роботі, на транспорті та в інших місцях.
Цифрові апарати підбирають і настроюють за допомогою комп'ютера фахівці-слухопротезисти на підставі попередніх аудіометричних досліджень слуху. Слухопротезист на основі аудіограми й інших тестів здійснює підбор і настроювання слухового апарата відповідно до індивідуальних особливостей і потреб конкретного пацієнта. Він же визначає необхідність для людини, що слабо чує, застосування одного чи двох слухових апаратів, тобто доцільність моноурального чи бінаурального слухового протезування.
У цьому зв'язку слід особливо зазначити важливість і переваги бінаурального протезування слуху, оскільки саме бінауральне протезування значно поліпшує розбірливість мовлення в складних умовах і забезпечує слабочуючому більш природнє сприйняття звуків і більш повноцінну корекцію слуху.
Тільки при бінауральному сприйнятті звуки будуть сприйматися природньо, а мовлення розбірливо і комфортно при меншому підсиленні слухових апаратів, що менш стомлює людину.
На теперішній час є всі передумови значно поліпшити слухове сприйняття більш ніж у 90% хворих, що страждають нейросенсорними втратами слуху. При цьому унікальні технічні, косметичні особливості сучасних слухових апаратів з їх комп'ютерним підбором і настроюванням високопрофесіональними фахівцями, своєчасний сервіс - ось головні складові частини успішного слухопротезування для більшості людей з нейросенсорними захворюваннями слуху.
При тотальній сенсоневральній двосторонній глухоті, коли хворий не в змозі почути посилені звуки навіть з самим потужним слуховим апаратом застосовують кохлеарні імплантанти. Кохлеарний протез складається з двох основних частин: зовнішнього пристрою - мовного процесора з передавачем і внутрішнім пристроєм - власне кохлеарним імплантом з прийомним пристроєм.
При протезуванні такими пристроями в завиток хірургічним шляхом вживляють стимулюючі електроди, на які потім від мовного процесора подають електричні сигнали, найчастіше в імпульсній формі. У результаті електричної стимуляції в слуховому нерві виникають електричні імпульси. Вони надходять у структури головного нерва і викликають певні слухові відчуття.
Таким чином в Україні створені і є реальні передумови для ефективної реабілітації людей з різними дефектами слуху. Слухова реабілітація людей з вадами слуху - це процес у якому беруть участь різні фахівці: медики,техніки, педагоги, представники соціальних служб тощо.Тільки завдяки їхньому взаєморозумінню і тісному співробітництву можна створити комфортні умови для розвитку і повноцінного життя глухих та слабочуючих.
ЛІТЕРАТУРА
- Мороз Б. С. Діагностування та корекція наслідків порушення слуху у дітей та дорослих за допомогою сурдологопедичної апаратури // Нива знань. Ч. ІІ. – Дніпроп.: Промінь, 1999 – с. 61 – 62
- Шидловская Т. В. Некоторые показатели речевой аудиометрии при различных поражениях периферического отдела слухового анализатора // Журн. ушн., нос. и горл. бол. – 1975. - № 1. – с. 8 -12
